Гороскопи, гороскопи...
Горе, горе, горе тим,
Хто читає ці гидоти.
Не поможуть вони вам.
Як Всевишнього забули,
Біблію - на задній план.
Чи не знаєте й не чули:
Є Господь! Він Бог богам!
Провіщають те, що буде,
Зір здіймають догори:
Зірко, зірко, що там чути?.. -
Зупинись, й Творцю служи!
Хто чаклує, хто гадає,
Розганяє клубки хмар, -
Той не людям помагає,
А в числі є ідолян.
Наверніться до Ісуса,
Відверніться від гріха.
Знає Бог що є, що буде,
У Його руках Земля.
Чаклуни, немов солома,
Стануть у Господній день.
Правда Божа є відома,
В Біблії. Шукай Ту там!
"11.І прийде на тебе лихе, що відворожити його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде, що не зможеш його окупити, і прийде на тебе раптово спустошення, про яке ти не знаєш…
12.Ставай же з своїми закляттями та з безліччю чарів своїх, якими ти мучилася від юнацтва свого, - може, зможеш ти допомогти, може, ти настрахаєш!
13.Змучилась ти від великої кількості рад своїх, - хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти!
14.Ось, стали вони, мов солома: огонь їх попалить, - не врятують своєї душі з руки полум'я, - це не жар, щоб погріти себе, ані полум'я, щоб сидіти біля нього…
15.Такими тобі стануть ті, що співпрацювала ти з ними, ворожбити твої від юнацтва твого, - кожен буде блудити на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!" (Біблія, Іс.47:11-15)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : ТЫ — ЧЕЛОВЕК ! - Василий М. Благодарение Богу и Царице Небесной, моему святому Ангелу-Хранителю и всем святым Небесным безплотным Силам, в день праздника которых (21 /8 ст. ст./ нояб. 2002 г.) написано это стихотворение, а также моей маме — рабе Божией Ольге и всем молившимся обо мне, без чьей незримой поддержки написание этого стихотворения было бы невозможным.
Поэзия : Молитва женщины - Мухтар Давлетов Это стихотворенье было написано в качестве монолога к рождественской драме. В нём женщина-мать, сама впервые обращаясь к Богу, молится о своих детях и о себе. Просто хотелось выразить те чувства, которые мы, родители, переживаем, видя наших неспасённых детей.
