Эта статья написана давно, но не потеряла актуальность, только набрала обороты во времени и в своем деянии. Я смотрел видео веселящихся, подпитых, обкуренных, нанюханных, безумных людей. Невольно приходили мысли "пир во время чумы". Было ли мне жаль их, которым все по барабану? Почему-то нет. Назвать их ближними своими было затруднительно, но Бог любит всех. Шла война, гибли люди, разрушались города, а им было непочем, но только до одного момента. Я это понимал. Однажды они узнают гнев Божий и как ужасен реально существующий ад. Не думаю, что среди них были христиане, а значит участь их решена ад и после суда Божьего озеро огненное. Может они покаются, большой вопрос?
Это то, о чем вспомнил вначале.
Иногда смотрю на фотографии, которые выставляют люди. Все у них как бы нормально. Дом полная чаша, сад, огород. Сало копченое под сто грамм самогона домашнего, да с огурцом. Лица умиротворенные и довольные. Выпиваем, курим, блудим по возможности. Можем кинуть кого-нибудь, если представится возможность. Лишние деньги в доме — не помеха. А как иначе? С религией тоже все в порядке. На праздники ходим в храм. Жизнь идет своим чередом. Что нужно человеку, чтобы встретить старость? И не думает душа, что преисподняя приготовила место, для новых поселенцев. И не знает душа, что без Христа спастись нельзя. Не нарисованного, а живого, Который и спасает эту душу, если живет внутри человека. А так, все как бы у нас хорошо, но до времени. До смертного часа. «Все мы грешники» — говорим. Грешникам уготован ад, а ты думал Царство Небесное. Гибнет народ Мой из-за недостатка ведения, то бишь информации. Видать некому этим беспечным ее рассказать. Все заняты своими делами.
Николай Николаевич
P.S. Всё ближе день Его суда, ещё годок, ещё немного, восплачут грешники тогда, пренебрегающие Богом. Да, Божья милость велика, но к тем, кто сердце открывает, любви бездонная река, для жаждущих, не высыхает. (вято из интернета)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
